Рассмотрение проблематики толкования понятий «Убытки» и «Вред» в области экологического (природоохранного) законодательства Украины

Розгляд проблематики тлумачення понять «Збитки» та «Шкода» в сфері екологічного (природоохоронного) законодавства України

Керуючись чинним законодавством Української держави було розглянуто питання існування багатьох прогалин у сучасному праві, розглянуто деякі можливості усувати ці недоіліки, а також виявлено проблематику тлумачення понять «Збитки» та «Шкода» в сфері екологічного (природоохоронного) законодавства України 

Останні десятиріччя характеризуються істотними змінами як у світовому положенні в цілому, так і в України взагалі. Разом із змінами в організуванні держави та суспільства відбуваються зміни у правовій системі в цілому. Була прийнята велика кількість принципово нових нормативно - правових актів замість старих. Складається якісно нова система права України, у тому числі – екологічне право.

Зрозуміло, що будь-якій правовій системі необхідне постійне удосконалення, усунення недоліків, у тому числі системі екологічного права. Від термінового вирішення не тільки ключових, а й менш значних питань, зависить як швидко наша держава дійде європейського рівня розвитку. 

В екологічному (природоохоронному) законодавстві України не мають тлумачення (визначення у нормативно – правовому акті) поняття «Збитки» та «Шкода», що, на думку автора, заслуговує певної  уваги.  

Такий випадок визначається в теорії права як прогалина в законодавстві (відсутність конкретної норми, що необхідна для регламентації відношення, яке входить до сфери правового регулювання). Згідно із теорією права у таких ситуаціях слід застосовувати спеціальні прийоми – аналогії (аналогія закону, аналогія права), оскільки для будь-якого правового факту необхідно визначити правове обґрунтування. 

Цивільним кодексом України (далі - ЦК) та Кодексом адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, слід застосовувати закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону слід виходити із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Проте у випадку визначення змісту понять «Збитки» та «Шкода» в сфері екологічного (природоохоронного) законодавства України застосування аналогій або застосування тлумачного словника не вбачається можливим. 

Це твердження спростовується наступним.  

Відповідно до Господарського кодексу України підприємці зобов'язані не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави. За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність (ст.49).

Суб'єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, зобов'язаний відшкодовувати збитки, завдані ним власникам або первинним користувачам природних ресурсів (ст.153).

Цивільне законодавство визначає такі поняття, як «Збитки» та «Шкода», але, як можна побачити нижче, в сфері екологічного (природоохоронного) законодавства України їх неможна застосовувати, оскільки зробить неможливим його правильне застосування.

Відповідно до ст.22 ЦК збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.280 ЦК, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Відповідно до ст.1166 ЦК, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ст.1172 ЦК, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника. Підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду, завдану їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства чи кооперативу.

Тепер розглянемо деякі нормативно-правові акти, що регулюють екологічне (природоохоронне) законодавство.

Відповідно до ст.3 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища»  (далі – Закон) основними принципами охорони навколишнього природного середовища є стягнення збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів, компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища та інше.

Відповідно до ст.20 Закону: 

до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища (п.1 пп.«З»);

шкода, заподіяна майну посадової особи спеціального підрозділу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів або членів її сім'ї у зв'язку з виконанням нею посадових обов'язків, відшкодовується в повному обсязі за рахунок коштів державного бюджету з наступним стягненням цієї суми з винних осіб (п.10). 

Відповідно до ст.21 Закону, громадські природоохоронні об'єднання мають право подавати до суду позови про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в тому числі здоров'ю громадян і майну громадських об'єднань.

Відповідно до ст.111 Водного кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відповідно до Земельного кодексу України:

підприємства, установи та організації, які проводять розвідувальні роботи, зобов'язані відшкодовувати власникам землі та землекористувачам усі збитки, в тому числі неодержані доходи, а також за свій рахунок приводити займані земельні ділянки у попередній стан (ст.97).

Відповідно до ст.22 ЗУ «Про захист рослин», підприємства, установи, організації усіх форм власності та громадяни, які своїми діями або бездіяльністю сприяли поширенню шкідливих організмів, відшкодовують завдані збитки відповідно до законодавства України.

Відповідн6о до ст.20 ЗУ «Про Червону книгу України», шкода, завдана незаконним добуванням, знищенням або пошкодженням видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України, погіршенням середовища їх перебування (зростання), відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до ЗУ «Про охорону атмосферного повітря»: 

для забезпечення охорони атмосферного повітря впроваджуються організаційно-економічні заходи, що передбачають відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону атмосферного повітря (ст.22);

Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом (ст.34).

Аналіз судової практики показує, що Суд також не має певної думки щодо вирішення цього питання, а тому у різних випадках застосовує те чи інше поняття. Це відбувається тому, що постановляючи рішення Суд повинен керуватися як нормами чинного законодавства, яке іноді містить колізії чи прогалини, так і загальними принципами права, та іншим.

За результатом даного дослідження ми можемо зробити такі висновки:

Обєктивна дійсніть для України склалася таким чином, що існує чимало прогалин та колізій закнодавчій системі. Ці недоліки по-перше слід виявити, а вже потім вдосконалювати систему національного права, адаптуючи її під рівень Європейських держав.

Аналогію закону, або аналагію права не завжди можливо застосувати для ліквідації усіх прогалин в законодавстві (в класичному розумінні). 

Екологічне (природоохоронне) законодавство України не розрізняє понять «Збитки» та «Шкода» і вони ототожнюються. 

Слід зазначити, що відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров'ю громадян хоч і передбачено екологічним (природоохоронним) законодавством, але регулюється іншими галузями права (Цивільна, Господарська, Адміністративна тощо), а тому питання тлумачення не постає.

 

Література:

1. Збірник нормативно – правових актів України// www.rada.gov.ua

2. Алексеев С.С. - Теория государства и права// НОРМА, М.2003

3. Судова практика